ВИКРИВЛЯ́ТИ, яю, яєш, недок., ВИ́КРИВИТИ, влю, виш; мн. викривлять; док., перех.
1. Робити
що-небудь нерівним, кривим. Дія тяжіння до Сонця весь
час викривляє шляхи Землі і планет (Воронцов-Вельямінов, Астрономія, 1956, 67);
// Надавати неприродного вигляду обличчю, його рисам
і т. ін. Вони [гості] навперебій почали лякати дитину,
роблячи страшні очі, викривляючи обличчя, вискалюючи
зуби (Олесь Донченко, III, 1956, 19); В темній маленькій кімнатці
лежить на нужденній постелі старий чоловік із
шляхетними рисами лиця, котрі викривила страшна хвороба
(Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 101); Вона, не поглянувши на мене,
викривила погірдливо уста (Ольга Кобилянська, III, 1956, 28).
2. перен. Перекручувати, спотворювати, показувати у неправильному вигляді. Ленінові було чуже мистецтво, яке прикрашає, викривляє дійсність (Мистецтво, 2, 1955, 4); — Не я показала школярів у кривому дзеркалі, а критик, як криве дзеркало, викривив мій твір (Олесь Донченко, V, 1957, 377).