ВИКИДА́ТИ, аю, аєш, недок., ВИ́КИНУТИ, ну,
неш, док., перех.
1. Кидати що-небудь звідкись,
зсередини чогось назовні або геть. Десяцькі! Шукайте скрізь,
викидайте усе на улицю, бийте, ламайте, шарте всюди
(Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 303); Учитель обома руками викидає
з нього [кошика] якісь пакунки (Олесь Донченко, I, 1956, 104);
Зразу й не розбереш, що добре, а що, вибачайте,
годиться в сміття викинути (Марко Вовчок, I, 1955, 75);
//
Кидати звідкись на щось. Річка шумить і викидає колоди на
берег сердито (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 4); Копронідос
вийняв портмоне й викинув два червінці на стіл (Нечуй-Левицький,
III, 1956, 394).
2. перен., розм. Виганяти кого-небудь, примушувати
залишити приміщення, роботу і т. ін. Вона [мати] мене
била малого, вона мене серед зими на шлях викидала
(Панас Мирний, II, 1954, 56); Не приховувала [Ельвіра] навіть
того, що директори театру викидали її одними дверима,
а вона вдиралася іншими, щоб тільки добитися свого
(Ірина Вільде, Винен.., 1959, 53); У мене нема чим заплатити.
Ще викинуть з готелю (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 163); А тут
з доручення Самойловички викинув його [Андрія] барон
із винокурні (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 18).
♦ Викидати (викинути) з голови (з серця і т. ін.)
кого, що — забувати, не думати про кого-, що-небудь.
Ні, козаче! викинь із голови, щоб відсіля втекти (Квітка-Основ'яненко,
II, 1956, 114); В якій справі вона зайшла до Саїда,
викинувши його з свого серця? (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 214);
Викидати (викинути) на вулицю кого: а) позбавляти
житла. Суд відсудив на користь Генріха стару Глущукову
хату і шматок поля.. Старого й немічного Северина
Глущука Генріх викинув на вулицю (Степан Чорнобривець, Визволена
земля, 1959, 45); б) звільняючи з роботи, кидати
напризволяще. А молодий [пан] — навпаки: і не кричить,
і не лає: все тихо та мирно, а дивись — уже й викинув
на вулицю (Панас Мирний, III, 1954, 189).
3. перен., розм. Виключати, випускати з тексту;
викреслювати. Недавно дістав я з цензури свій збірник.
Тяжко покалічила його цензура, багато зовсім викинула
(Михайло Коцюбинський, III, 1956, 261).
♦ З пісні слова не викинеш (не викидають) —
наявного факту не обминеш. Хотілося, щоб у Тасі була інша
мати, але з пісні слова не викинеш (Любомир Дмитерко, Розлука,
1957, 18); Правда, грубувато вийшло, але з пісні слова
не викидають. Ми по-робочому сказали... (Василь Кучер,
Чорноморці, 1956, 147).
4. перен., розм. Витрачати марно гроші. — То на
дурний кавалок пасовиська вам не жаль викидати тисячі
(Іван Франко, VII, 1951, 255); [Анзорге:] Три талярия мушу
викинути на податок за хату.. один таляр на податок
за землю (Леся Українка, IV, 1954, 218).
5. Випускати, утворювати при рості колосся,
пуп'янки і т. ін. Ячмінь почав колос викидати (Ганна Барвінок,
Опов.., 1902, 146); Вже прокинувся і дуб-зимовик,
викинувши тендітні жовтаво-зелені листочки (Іван Цюпа, Три
явори, 1958, 18).
6. Піднімати різким рухом (руки, ноги, якийсь
предмет). Тоді ну військо муштрувати, Учить
мушкетний артикул, Вперед як ногу викидати (Іван Котляревський, I,
1952, 190); Він біг, пригинаючись, широко викидаючи
ноги (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 132); Раптом викинула
[Ольга] свої тоненькі руки з широких рукавів халата
(Петро Колесник, Терен.., 1959, 138); І раптом з усього бігу він
зупинився, вкляк на місці, стрибнувши в найближчу
воронку, викинув автомат вперед (Олесь Гончар, I, 1954, 346);
// Виставляти або піднімати на висоту (знак, прапор
і т. ін.). [Настя:] Вони [запоріжці] швидко будуть
тут. Я обіцяла їм викинути на березі знак, як вже буде
все готово (Нечуй-Левицький, II, 1956, 456); І ось, викинувши
прапори союзників біля політехнічного інституту,
походжали озброєні американською зброєю люди, зодягнені
в костюми напіввійськового крою (Іван Цюпа, Назустріч..,
1958, 275);
// перен. Проголошувати. — Ти розумієш, що
ми йдемо до безкласового суспільства. А тут мечеть,
мулла. Чи на те Ленін викинув гасло! (Іван Ле, Міжгір'я,
1953, 260).
7. Випускати з себе, вивергати. На найближчому від
нього [озера] горбі час від часу починали бити невеличкі
джерела, викидаючи нафту (Микола Трублаїні, I, 1955, 477);
Грязьові вулкани Керченського півострова викидають
значні маси газових рідких і твердих продуктів (Геологія України, 1959, 658);
// розм. Блювати. Не змогла випити
Хівря — викинула... Криком кричить, духу
пускається!.. (Панас Мирний, IV, 1955, 223); А Іван, як викинув із себе
борщ.., то взяв стогнати (Лесь Мартович, Тв., 1954, 37).
8. розм. Передчасно родити, мати викидень.
9. розм. Випускати товар на ринок або виставляти
його в магазині для продажу. Америка, Вест-Індія,
Аргентіна і Манітоба, як правило, на зовнішні ринки
викидають хліб не восени, а пізніше, — вони не
квапляться, бо мають час вичікувати високі ціни (Михайло Стельмах,
I, 1962, 370).
♦ Викидати (викинути) колінце (колінця, коника,
ґедзика, ґедзики і т. ін.) — робити щось незвичайне,
несподіване. Ті дурні дівчиська здатні викидати які
завгодно колінця від ревнощів (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 177);
Його послали на пенсію.., а він викинув такого
коника, що й двадцятилітньому парубійкові пробачати годі
(Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 282).