в означеннях
Тлумачення, значення слова «виламувати»:

ВИЛАМУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИЛАМАТИ, аю, аєш, док., перех.

1. Ламаючи, відривати, відокремлювати частину від цілого. Іде [Зет] до скелі виламувати нову брилу (Леся Українка, I, 1951, 449); Ляля підходить до тільки-но посаджених кущів ясмину й виламує дубчика (Остап Вишня, I, 1956, 398); Тріскалася обгоріла штукатурка, вітер виламував шматочки вапна (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 389);
//  Ламаючи, готувати для чого-небудь. Кожне шарудіння змушувало насторожуватись і міцніше стискувати сучкувату важку ломаку, яку виламав собі хлопець (Олесь Донченко, III, 1956, 286); Хтось заскрипів хвірткою, затріщав тином, виламуючи патериці від озвірілих псів (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 466);
//  Зривати, збирати (звичайно качани кукурудзи). Виламувати качани можна з допомогою комбайнів.. або вручну (Радянська Україна, 21.XI 1956, 1);
//  Натискуючи, вибивати, висаджувати (двері, вікно і т. ін.). [Сидір:] Чорти його батька знає, як він виламав це вікно! (Карпенко-Карий, I, 1960, 58); Добриня наліг усім тілом, виламав двері, ступив у хижу (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 464);
//  Пробиваючи, ламаючи що-небудь, робити отвір. Наш танк проклав дорогу для піхоти, крізь дріт колючий виламав прохід (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 164).

2. Переламувати, ламати (кістку ноги, руки і т. ін.). Деякі з них [коней] застрявали між дерев і, несамовито б'ючись, виламували ноги (Олесь Гончар, I, 1954, 89).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 420.

Коментарі (0)