в означеннях
Тлумачення, значення слова «виляск»:

ВИ́ЛЯСК, у, чол.

1. Гучний звук, утворюваний від плескання, ляскання, ударяння об що-небудь. Десь розлігся такий виляск, що аж за озером одлунало... (Марко Вовчок, VI, 1956, 336); Прискакує [Килина] до нього і пацає з виляском долонею по плечах (Леся Українка, III, 1952, 236); — А сини де? Де фронтовики? І вслід за цим виляски канчуків і приглушений стогін... (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 563).

2. Пронизливий звук, у який переходить голосний крик, спів, сміх і т. ін. З виляском, з тюканням застрибала довкола кривляки вдоволена дітвора (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 282); Сміх був роблений, сухий, з якимись істеричними вилясками. Степан ладен був заткнути їй [тещі] горло, щоб ущухло оте лящання (Павло Загребельний, Спека, 1961, 303).

3. перев. мн. Відзвук, луна. А в панському саду соловейко чи плаче, чи сміється, аж виляски розлягаються (Степан Васильченко, I, 1959, 112); Різнобійний гамір, жарти, сміх вдарились у паркани, вилясками обізвались за городами (Михайло Стельмах, На.. землі, 1949, 363).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 427.

Коментарі (0)