в означеннях
Тлумачення, значення слова «вилюднювати»:

ВИЛЮДНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИЛЮДНІТИ, ію, ієш, док., розм.

1. Мужніти, розвиватися, дорослішати. Кіра схожа на матір, а тепер це особливо помітно, коли дівчинка починає вилюднювати (Олександр Копиленко, Вибр., 1953, 118); [Коваль:] Шкода хлопчини! Молоде, ще й у колодочки не вбилось, але ж... [Недобитий:] У полі, на волі скоріш вилюдніє (Марко Кропивницький, V, 1959, 9); Потім їм [Олі й Олексію] стало по вісімнадцять і по дев'ятнадцять.. За цей час Оля вилюдніла, як кажуть, стала красива, і хлопці з ближчих вулиць почали задивлятися на неї (Іван Сенченко, Опов., 1959, 82);
//  Поправлятися, набувати кращого стану, вигляду. Вилюдніла [Одарка] після хвороби, помітно огрядною стала (Іван Ле, Ю. Кудря, 1956, 296).

2. перен. Навчатися правил поведінки, ставати вихованим. Се дуже молодий хлопець (20 л.), не конче освічений і дуже погано вихований.., — що з нього хотіти? Врешті він, може, ще вилюдніє, як підросте (Леся Українка, V, 1956, 141); Між товариством став він скоро одживати, став виявляти здібності до вчення, осмілів, вилюднів, як кажуть (Степан Васильченко, I, 1959, 158).

3. Втрачати всіх або більшість людей, населення. Вилюдніло воєводство. Від сіл та хуторів залишилися самі згарища (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 8).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 426.

Коментарі (0)