ВИЛУ́ПЛЮВАТИСЯ, юється, недок., ВИ́ЛУПИТИСЯ, иться, док.
1. Прокльовуючи шкаралупу,
пробиваючи оболонку, виходити з яйця. Одні [пташенята] вже
вбираються в пух, а ті лише вилуплюються,
пробиваються дзьобиками з шкаралупки до цього світу (Олесь Гончар,
Тронка, 1963, 31); Був собі горобець.. Як вилупився з
яйця, так з того часу нітрошки не порозумнів (Леся Українка,
III, 1952, 480); — Сьогодні пурхає [метелик] над лугом,
а завтра покладе на листочку яєчка, і з них вилупиться
ненажерлива гусінь (Олесь Донченко, VI, 1957, 475);
// перен.,
зневажл. Народжуватися. [Вареник:] Що за народ
такий вилуплюється! Совісті, що називається,.. ані
на макове зерно (Марко Кропивницький, II, 1958, 195).
2. розм. Широко розкриватися, витріщатися (про
очі);
// Дивитися на кого-, що-небудь широко
розкритими очима. — А чоловік є? — вилупилась на неї ще молода
несолонська вдова Вітка (Василь Земляк, Гнівний Стратіон,
1960, 383).