в означеннях
Тлумачення, значення слова «вилитий»:

ВИ́ЛИТИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до вилити 1—3. Як не затоплять їх [ворогів] хвилі вилитих сліз та крові? (Павло Грабовський, I, 1959, 97); Неподалік від башти на відкритому місці просвічувалась фігура юнака, вилита з темного металу (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 115);
//  вилито, безос. присудк. сл. [Іван:] А подумаєш — скілько то на сих тихих водах та ясних зорях по садах та левадах вилито сліз жіночих (Степан Васильченко, III, 1960, 26);  * У порівняннях. Мастю був він [кіш] білий, неначе з срібла вибитий (Олекса Стороженко, I, 1957, 183).
 Як (наче) вилитий — який добре облягав (стан, ноги), підігнаний (про одяг, взуття). Ті черевички — прийшлися, як вилиті (Степан Васильченко, II, 1959, 417); На їхніх кремезних тілах форма сиділа, наче вилита (Вадим Собко, Шлях.., 1948, 18).

2. прикм., розм. Зовсім такий, як хто-небудь; дуже схожий на когось. Дочка вилита мати вдалася (Панас Мирний, IV, 1955, 68); — Як мені, мамо? — скрипнувши чобітьми, легко пройшовсь [Дмитро] по хаті.. «Який він славний! Вилитий Тимофій», — за кожним рухом стежила мати (Михайло Стельмах, II, 1962, 328).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 422.

Коментарі (0)