в означеннях
Тлумачення, значення слова «вимагати»:

ВИМАГА́ТИ, аю, аєш, недок., рідко ВИ́МОГТИ, ожу, ожеш; мин. ч. виміг, могла, ло; док., перех.

1. Настирливо просити що-небудь у когось. Аби трохи в матері забряжчало в калиточці, зараз і почне [дочка] вимагати (Марко Вовчок, I, 1955, 17); З тяжкою бідою я вимогла, що мене до нього допустили (Іван Франко, III, 1950, 111); Уже передзвонили й до служби, а піп усе просить бабусю, щоб як-небудь налаяла свого злодія, поки таки виміг, що сказала: — Та цур йому, пек! (Україна сміється, I, 1960, 147).

2. Ставити перед ким-небудь якусь вимогу; пропонувати в категоричній формі зробити щось. Він [Іван] не герой... і хто має право вимагати від нього геройства? (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 221); Всі затремтіли і сповнились гніву. Усі вимагають Кари злочинному (Микола Зеров, Вибр., 1966, 305); [Вартовий:] Понад сто козаків з куреня отамана Лубенка, озброєні, вимагають звільнити сотника Горобця (Олександр Корнійчук, I, 1955, 235); — Бач, мене просять.. Раніше викликали, вимагали з'явитись, а тепер просять (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 174).

3. Зобов'язувати до чого-небудь, змушувати робити саме так. Перед тим, як сісти снідати, він чемно відрекомендувався, як цього вимагали місцеві звичаї (Юрій Смолич, I, 1958, 47); Шкода й віддати такого скакуна, але що ж робити, коли того вимагають обставини… (Олесь Донченко, I, 1956, 140);
//  Потребувати чого-небудь. Драглисте багно огидно чвакало під ногами, і кожен крок вимагав затрати страшних фізичних зусиль (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 321); — Всяке нове діло вимагає досвіду, — говорив Майборода (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 423).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 427.

Коментарі (0)