ВИ́МАНІЖИТИ, жу, жиш, док., розм.
1. Сильно побити; відлупцювати. Той [мірошник] як візьме набивачку, давай її сповідати, виманіжив добре та й пустив (Українські народні казки, легенди.., 1957, 488).
2. Змучити працею, виснажити. Виманіжив коней, аж мокрі (Словник Грінченка).