ВИ́МЕТНУТИСЯ, нуся, нешся, док. Швидко вийти,
вибігти. Він, мов той хлопчик, виметнувся з хати
(Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 144);
// Стрімко піднятися
догори. Виметнулись перші язички полум'я, і вже на нього
звідусіль навалились тремтячі від холоду бійці, хапаючи
тепло (Олесь Гончар, II, 1959, 421).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 430.