в означеннях
Тлумачення, значення слова «вимітати»:

ВИМІТАТИ, аю, аєш, недок., ВИМЕСТИ, ету, етеш; мин. ч. вимів, мела, ло; док., перех. і без додатка.

1. Метучи, видаляти звідки-небудь мітлою, віником, щіткою сміття, пил і т. ін. Василько господарював у хаті. Вимітав сміття з усіх кутків, ганяв дітей мити носи (Агата Турчинська, Зорі.., 1950, 29); Михайло .. почав допомагати нам із Жабі вимести пил з широких нар (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 161);
//  Метучи, робити що-небудь чистим. Галя вимітала долівку (Панас Мирний, IV, 1955, 28); Дно вуликів вимітав [Ігор] чистим крилом (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 241); Другого дня Мелашка вимела свою хату (Нечуй-Левицький, II, 1956, 328).

2. перен. Силою видаляти всіх або багатьох звідки-небудь, виганяти кудись. З окопів і дзотів, траншей, бліндажів Штиком ворогів вимітала піхота! (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 261); Люди родяться, ростуть, вбиваються в силу, старіють, помирають, а біда так само ходить по селах, вимітав людей на заробітки (Петро Колесник, Терен.., 1959, 373).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 432.

Коментарі (0)