ВИ́МІЗЕРНІТИ, ію, ієш. Док. до мізерніти. — Вона, виходить, злякалась не моєї великої любові, а мого маленького чину... Коли ж ти, людино, вимізерніти встигла? (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 64).
ВИ́МІЗЕРНІТИ, ію, ієш. Док. до мізерніти. — Вона, виходить, злякалась не моєї великої любові, а мого маленького чину... Коли ж ти, людино, вимізерніти встигла? (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 64).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 431.