ВИ́МОКЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до вимокнути і вимокти. Запізня вже була осінь — потоки і ручаї По рівчаку пожовклому, по вимоклій колії... (Ярослав Шпорта, Вибр., 1958, 109); Нудно пахтіли вимоклі коноплі (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 245).
ВИ́МОКЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до вимокнути і вимокти. Запізня вже була осінь — потоки і ручаї По рівчаку пожовклому, по вимоклій колії... (Ярослав Шпорта, Вибр., 1958, 109); Нудно пахтіли вимоклі коноплі (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 245).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 434.