в означеннях
Тлумачення, значення слова «вимолювати»:

ВИМОЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИМОЛИТИ, лю, лиш, док., перех. Дуже або принижено благаючи, випрошувати, домагатися чого-небудь. Та й хліба свого ніколи не вистачає. Щороку батьки позичають в Сироватки, вимолюють по пуду, по півпуда (Микола Олійник, Чуєш.., 1959, 34); І не благай: не вимолять Ні діти, ні жінка (Тарас Шевченко, I, 1951, 239); [Любовицька:] Верніть його зараз, я кинусь перед ним на коліна, я вимолю в нього прощення (Іван Кочерга, II, 1956, 396);
//  заст. Молячись, випрошувати що-небудь. Жінка, провівши його очима до воріт, опускається на коліна перед божою матір'ю, яка ледь-ледь поблискує срібними шатами. В своєї захисниці Василина вимолює долю (Михайло Стельмах, I, 1962, 587); [Маруся:] Я плакала, богу молилася. [Василь:] Ну, та й що вимолила? (Панас Мирний, V, 1955, 113).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 435.

Коментарі (0)