ВИ́МОЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вимостити. Вулиця, вимощена камінням, повилася вгору (Нечуй-Левицький, II, 1956, 390); Ми розмістилися на возі, добре вимощеному свіжою травою (Анатолій Шиян, Партиз. край, 1946, 84); Незабаром він помітив у землі манюсіньку ямку, сховану в густій траві, і в ній затишне гніздечко, вимощене з трав'яних стебел (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 202).