в означеннях
Тлумачення, значення слова «вимовляти»:

ВИМОВЛЯТИ, яю, яєш, недок., ВИМОВИТИ, влю, виш; мн. вимовлять; док., перех.

1. Передавати голосом звуки, слова своєї або чужої мови; говорити певним чином. І за кожним разом, коли вимовляв [Мустафа] неможливим акцентом французькі слова, [він] повертавсь на всі боки та позирав на присутніх (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 136); Зрідка окремі фрази він вимовляв голосно, інші — мимрив крізь зуби і жестикулював (Юрій Яновський, I, 1958, 179); Усього і не згадаю, і не вимовлю, як там у суді зоветься (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 231).

2. Говорити що-небудь, промовляти. — Марусю, біжи додому, біжи хутенько, рибочко! — вимовляє Михайло потихесечку (Марко Вовчок, I, 1955, 383); Тільки і вимовиш, «осінь», коли, ідучи тротуаром, Втомлені очі зведеш на облетілий каштан (Микола Зеров, Вибр., 1966, 113); — Де ж це ми? Куди нас привезли? — ледве вимовила Тамара (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 173);
//  Висловлювати думку, враження, почуття. [Груїчева:] Будь ласка, без цензури, я маю право вимовляти свої думки і не добирати стилю для рідного сина (Леся Українка, II, 1951, 56); [Семен:] О моя зоре, мій цвіте рожевий! Я не знаю, я не вмію тобі вимовити, що з серцем моїм діється!.. (Марко Кропивницький, I, 1958, 62); Хіба солдатське вимовити горе, заховане у серці, без сльози... (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 297).

3. розм. Благати, випрохувати. Скалічені старі руки До бога здіймала, Свою долю проклинала, Сина вимовляла (Тарас Шевченко, I, 1951, 235);
//  Домовляючись про що-небудь, добиватися якоїсь вигоди, одержання чогось і т. ін. — А як мене оберуть за волосного, то й твойому синові викрутимо та вимовимо частку поля (Нечуй-Левицький, III, 1956, 332); Я умовився за 20 рублів грошей та ще вимовив собі кожух та чоботи (Словник Грінченка).

4. діал. Дорікати. — То через тебе, — почала мати Масі вимовляти, — то ти йому щось зробила... (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 87); Нагорний, розгніваний, пробрав Радивона за спекуляцію. Довго вимовляв за негідний вчинок (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 121).

5. діал. Відмовляти. Другого дня через Осипову вимовила [Целя] Темницьким помешкання (Іван Франко, II, 1950, 337).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 433.

Коментарі (0)