в означеннях
Тлумачення, значення слова «вимовний»:

ВИМО́ВНИЙ, а, е.

1. Який виражає, виявляє внутрішні особливості, переживання (про очі, обличчя і т. ін.). Очі вимовні, як у гірської сарни (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 395);
//  Який яскраво, виразно передає що-небудь. Очі не заплакали, але загорілися таким вогнем, що був вимовніший за сльози! (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 161).

2. діал. Красномовний. А був він на язик проречистий, вимовний (Іван Франко, XIII, 1954, 382); [Наталя:] Я не хочу [виходити заміж]... мене ніхто не може присилувати... [Золотницький:] Надто вимовна і до суперечності скваплива зробилася! (Борис Грінченко, II, 1963, 548).

3. діал. Докірливий. Служащий хліб добрий, та тільки вимовний (Павло Чубинський, V, 1874, 1020).

4. лінгв. Стос. до вимови. Вимовні норми.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 434.

Коментарі (0)