в означеннях
Тлумачення, значення слова «вимучувати»:

ВИМУЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИМУЧИТИ, чу, чиш, док., перех.

1. Украй знесилювати кого-небудь, завдаючи фізичних або душевних мук. Роботою малого [хлопця] вимучувала [Гандзя] до нестями (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 16); [Солоха:] Звір то, а не чоловік!.. чи й є на світі клятіші вітчими, як оцей Тиміш? А що він вимучив сердешну Марту, Логвинову матір!.. (Марко Кропивницький, III, 1959, 152); Стогін поранених, гуркіт коліс, іржання морених коней, про яких не можна було сказати, які вони на масть, так вимучив їх бій (Юрій Яновський, I, 1958, 154); Остання подія і вагання вимучили його, як тяжка й довга хвороба (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 323).

2. Домагатися чого-небудь, мучачи когось. Аж біжить [писар] з радощів, що таки напав на відьму і що він її тепер скрутить і вимучить з неї, щоб віддала дощі назад (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 184);
//  Видобувати що-небудь з муками, з надмірними зусиллями. Люди чули і бачили. Вони докладали всіх сил, вимучували з своїх кволих тіл усе, на що тільки були здатні (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 121);  * Образно. І знову думки-муки пиляють її до вечора.., щоб увечері знову вимучити надію на завтра… (Панас Мирний, III, 1954, 23).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 437.

Коментарі (0)