Словник української мови

ВИМУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́МУСИТИ, ушу, усиш, док., перех. Домагатися чого-небудь у примусовому порядку, насильно. — Діждалася я від вас доброго слова. Та мені з цього слаба потіха, бо я вимусила вас на цю похвалу (Лесь Мартович, Тв., 1954, 270);
//  Створювати необхідність діяти певним чином. Звичайна напруга в механічних цехах — 220 в і більше, і це вимушує бути обережним при експлуатації електроустаткування (Токарна справа.., 1957, 34).