в означеннях
Тлумачення, значення слова «винагорода»:

ВИНАГОРО́ДА, и, жін. Те, що є платою за працю, нагородою за які-небудь заслуги. Пунктуально о шостій годині прибули складачі, що за окрему винагороду зобов'язались до ранішньої роботи (Іван Франко, VI, 1951, 252); Другого дня вони знайшли собі роботу в миловара — дрова пиляли та рубали. Винагорода — по півфунта мила (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 167);
//  Те, що дається або робиться замість чого-небудь втраченого; заподіяного і т. ін. Панство нас підтримало і внесло вимогу домагатися справедливої винагороди всім, хто постраждав у поході (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 11);  * У порівняннях. Потім у них народилося дитя. Це було вершиною їхнього щастя, було мовби гідною винагородою обом — і Уралову за всі життєві гіркоти, яких він зазнав, і Галі за її минуле невдале кохання (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 299).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 438.

Коментарі (0)