ВИНАЙМА́ТИ, аю, аєш, недок., ВИ́НАЙМИТИ, млю, миш; мн. ви́наймлять; і ВИ́НАЙНЯТИ, йму, ймеш, док., перех., діал. Наймати що-небудь, орендувати. Винаймали [зарібники] собі поле й ходили на роботу (Ольга Кобилянська, II, 1956, 29); У двох товаришів, що винаймали окрему хату, сходився.. таємний кружок (Осип Маковей, Вибр., 1954, 57); З початком літа винаймив Василь для «своїх» човен на ставі (Ірина Вільде, На порозі, 1955, 59); Винайняв [Степан] двадцять два морги поля й обробляє його (Антін Крушельницький, Буденний хліб.., 1960, 47).