в означеннях
Тлумачення, значення слова «виняток»:

ВИ́НЯТОК, тку, чол. Відхилення від звичайного, від загального правила. Винятки, очевидячки, минаємо (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 239); Земля скрізь потребує роботи, і його бургундська земля не становила винятку, швидше, навпаки — вона вимагала праці подвійної (Юрій Яновський, III, 1954, 49); Тато мій — рішуча й тверда людина, хоч і мрійник. Нібито ці якості в людині не поєднуються, але тато, мабуть, виняток (Валентин Речмедін, Твій побратим, 1962, 13).
 Без винятку — не виключаючи нікого, нічого. Досі вона була доброзичливою до всіх без винятку (Олесь Гончар, Новели, 1954, 167); За винятком кого, чого — виключаючи кого-, що-небудь; крім когось, чогось. Всі, за винятком Бойчука, здивовано дивилися на свого шкіпера (Микола Трублаїні, II, 1955, 182); По всій землі тортури, ешафоти, за винятком радянської землі... (Володимир Сосюра, I, 1957, 481).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 445.

Коментарі (0)