ВИНОГРА́Д, у, чол.
1. Південна витка кущова рослина
з широким листям та вусиками, з плодами, зібраними в
грона. Цупкі, покручені кущі винограду безладно
розповзлись по вогкій землі, спутались гіллячками і напнули
над землею гарний намет густого листя та великих,
важких грон (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 277); Узгір'я в садах,
в виноградах яри (Максим Рильський, Дал. небосхили, 1959, 13).
Дикий виноград — дикоростуча і декоративна витка
кущова рослина з широким листям та вусиками. Ґанок
і невелику веранду рясно оповили стебла дикого винограду
(Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 44).
2. Ягоди цієї рослини. — Йду он там до саду їсти винограду (Іван Франко, IV, 1950, 76); Він спинився біля куща і зірвав укрите синім пилом темне гроно винограду (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 431).