в означеннях
Тлумачення, значення слова «виносити»:

ВИНО́СИТИ, ошу, осиш; наказ, сп, винось; недок., ВИНЕСТИ, су, сеш; мин. ч. виніс, несла, ло; док., перех.

1. Несучи, забирати кого-, що-небудь звідкись. З хати виносили одежу, всілякий дріб'язок і складали все на купу (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 121); Сестра Ганнуся в Червоній Армії — виносить з бою поранених, котрі не можуть самі ходити (Юрій Яновський, I, 1954, 75); Батько виніс з комори два мішки жита й поклав на віз (Нечуй-Левицький, II, 1956, 306); Варвара винесла з хати білий халат для Марії (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 34);
//  Несучи, доставляти куди-небудь, в якесь місце або комусь. Отут колись смугляві дітлахи Виносили водицю на шляхи (Андрій Малишко, Полудень.., 1960, 110); Зачаївши дух, вони виносять перший вулик на подвір'я (Михайло Стельмах, II, 1962, 259); Музикам Франка винесла стілець (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 152);
//  Вибиваючи, виламуючи, переміщати в інше місце. Побачив [злодій] мене та прямо у вікно, тілько затріщало, так і виніс з рамою (Панас Мирний, IV, 1955, 189); Винесло [вибухом] двері і вікна, Глину змішало зі склом (Леонід Первомайський, II, 1958, 240);
//  Поміщати яку-небудь частину окремо (про текст). Винести висновки на кінець статті;
//  перен. Оголошувати, подавати для ознайомлення або вирішення чого-небудь. — Перше всього свої ж таки товариші своїм судом [судять], а як він такого суду не послуха, то виносять на суд громади (Панас Мирний, IV, 1955, 331); Ставши на захист бідних і пригноблених,.. творці італійських фільмів винесли на всесвітній огляд те, що, як свого часу писав Гоголь, «щохвилинно перед очима і чого не бачать байдужі очі» (Олександр Довженко, III, 1960, 142).
Виносити (винести) на люди — робити відомим усім або багатьом; розголошувати. Ніколи в походах не згадував Данило про Анну — не виносив на люди свою тугу за домівкою (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 550); По тих словах Текля мало не згоріла з сорому, дорікала матері, що винесла на люди таємницю дівочого серця (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 48); Виносити (винести) на своїх плечах — самому витерплювати які-небудь знегоди, переборювати труднощі і т. ін. Баї вели свою політику, вони давали чиновникам великі хабарі і таким чином врятовували свої косячки [коней]. А біднота виносила все на своїх плечах (Олесь Донченко, I, 1956, 126); Всьому світові відомо, що Радянський Союз виніс на своїх плечах основний тягар боротьби з гітлерівськими загарбниками (Комуніст України, 5, 1960, 21); Виносити (винести) ноги — втікаючи, рятуватися. Кепські справи, чи й вдасться винести звідси ноги (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 182); Виносити (винести) сміття з хати — розголошувати що-небудь неприємне (сварки, неполадки і т. ін.), що відбувається в родині або в якомусь колективі. Вона й справді сама нікого не обмовляла, не виносила з хати сміття, але була не від того, щоб послухати всячину десь біля магазина (Ігор Муратов, Жила.. вдова, 1960, 58).

2. Швидко вивозити, переміщати куди-небудь. Коні виносили бричку на гору (Леонід Первомайський, Материн.. хліб, 1960, 72); Він не помітив, як самі ноги, озуті в здорові зашкарублі чоботи, винесли його на вулицю (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 129); Одного осіннього дня Альфред Реніке, як звичайно, закінчив свою зміну, і кліть блискавично винесла його на поверхню (Вадим Собко, Запорука.., 1952, 87);
//  Захоплюючи з собою, викидати куди-небудь (про воду, вітер). У воду кинувся, пливе, Аж хвиля синяя реве. І, ревучи, на той берег Козака виносить (Тарас Шевченко, II, 1953, 104); Розмиваючи яри, весняні потоки часто виносили на піщаний берег ріки величезні білі кістки прадавніх тварин (Олесь Донченко, IV, 1957, 207).

3. перен. Здобувати знання, одержувати відомості, пройматися яким-небудь почуттям і т. ін., навчаючись, читаючи, спілкуючись з кимсь тощо. Студенти того часу небагато виносили в голові. Їх мисль була зоставлена сама для себе (Нечуй-Левицький, I, 1956, 343); Ні один не прожив з ним умовленого року і не виніс його тайників лікарських (Іван Франко, VI, 1951, 36); З нас кожен виніс із-під того ґанку Такої дружби світле відчуття. Таке тепло, таку бадьору віру, Що в серці відпечатались навіки!.. (Максим Рильський, I, 1956, 312).

4. Виставляти, пересовувати, переводити що-небудь уперед, угору тощо. Неспішно вів він [мисливець] стволом за птицею, потім трошки виніс приціл уперед і натиснув спуск (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 83);  * Образно. Винесла [сосна] віти й випещену, кучеряву маківку із затіненої тісноти туди, де багато волі, неба і сонця (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 84).

5. Приймати ухвалу, вирішувати що-небудь. Він [голова ревтрибуналу] був невтомний і невсипущий, непідкупний і уважний навіть до тих, кому виносив найсуворіші вироки (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 66); А потім загін виніс дружну ухвалу — Збирати і зносить уламки металу (Степан Олійник, Вибр., 1959, 154); Делегатські комсомольські збори винесли рішення (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 354).

6. розм. Витерплювати, витримувати що-небудь неприємне, тяжке. Сиджу то тут, то в Бухаресті, Виношу тисячі негод... (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 314); Арсенова душа не виносила брехні і фальші (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 240); Біль у рані, гарячка, страшні тортури, які він [Мельник] виніс уночі, відібрали рештки сил (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 177).

7. діал. Дорівнювати, становити. Скільки виносив цей капітал, цього ніхто ніколи від братів не довідався (Іван Франко, VI, 1951, 203).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 442.

Коментарі (0)