в означеннях
Тлумачення, значення слова «виникати»:

ВИ́НИКАТИ, аю, аєш, док., розм. Обходити скрізь, обійти все, всюди заглядаючи. [Федора:] Скільки вже — мабуть, більше, як десять років, сватаєтесь. Виникали всі Лисовки й Борисовки та й досі не жонаті (Степан Васильченко, III, 1960, 135).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 439.

Коментарі (0)

ВИНИКА́ТИ, ає, недок., ВИ́НИКНУТИ, не; мин. ч. виник, ла, ло; док.

1. Зароджуючися, ставати дійсним, існуючим. Із нічого, ми знаєм, ніщо виникати не може; Що ж народилось, не може так само в ніщо обернутись (Микола Зеров, Вибр., 1966, 140); Виникла нова форма політичної організації суспільства — народна демократія, одна з форм диктатури пролетаріату (Програма КПРС? 1961, 17); І сорт гвоздик, ще невідомий, виник, Огріваний під склом оранжерей (Максим Рильський, I, 1956, 439);
//  З'являтися. Ремінь вирішив нишком залатати оці лисини, що виникли після лихої вирубки буку (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 176); І тут у Юрка вперше виникло питання — а навіщо скликають сход? (Іван Багмут, Опов., 1959, 17);
//  Відбуватися. На перонах станцій стихійно виникали мітинги, що кінчалися записом нових і нових [червоних] добровольців (Олесь Гончар, II, 1959, 302); Перший серйозний конфлікт між ними [сестрами] виник тоді, коли Ліза подала заяву на курси шоферів (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 30).

2. Показуватися, ставати видним. Помчав [кінь] легкою пір'їною.., — тільки на мить поринаючи в долини й знову виникаючи на горбах (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 8); З гущі дерев виникає постать Журейка (Іван Кочерга, П'єси, 1951, 76);
//  Поставати в уяві. І ось виникають із дідових слів гнітючі картини минулих років (Наталя Забіла, Малим.., 1958, 5); І зразу перед її очима чогось ніби виник з темряви теплий вечір (Нечуй-Левицький, III, 1956, 330).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 439.

Коментарі (0)