ВИНИ́ЩУВАЛЬНИЙ, а, е. Признач. для
винищування кого-, чого-небудь. Партія поставила вимогу —
створити винищувальні батальйони для боротьби проти
німецьких парашутистів-диверсантів (Комуніст України, 7,
1961, 46); Винищувальна авіація;
// Який несе з собою
винищення кого-, чого-небудь. Немає у людей зараз
більшого прагнення, ніж відвернути від людства загрозу
нової винищувальної війни (Радянська Україна, 7.XI 1960, 2).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 440.