в означеннях
Тлумачення, значення слова «виорювати»:

ВИОРЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИОРАТИ, рю, реш; наказ. сп. виори; док., перех.

1. Орючи, обробляти яку-небудь ділянку землі. [Ганна:] Оце як зосталася я без чоловіка, то свої півморга сама виорюю. Упряжуся з конем у плуга й орю (Юрій Мокрієв, П'єси, 1959, 113); Іван Волів таки запріг, їм боки попоров і виорав обліг (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 187); Виоремо тебе, ниво, обсіємо (Михайло Стельмах, II, 1962, 199).

2. перен. Вкривати зморшками (про обличчя). Легка хмарка смутку виорала зморшками його високе чоло (Натан Рибак, Час, 1960, 153).

3. Орючи, вивертати, видобувати що-небудь із землі. Виорює плуг поржавілі набої, І солодко в землю лягав зерно (Михайло Стельмах, Жито.., 1954, 47); — Гарні квіти [волошки], а ми з ними щороку боремося. Із корінням їх виорюємо (Олесь Донченко, VI, 1957, 36).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 445.

Коментарі (0)