ВИПАДКО́ВИЙ, а, е.
1. Який стався несподівано,
непередбачено. І справді невідомо, як довго відкладала б
Ольга цю серйозну розмову сама з собою, коли б не
випадкова зустріч.. з Бронком Завадою (Ірина Вільде, Сестри..,
1958, 513); Поява польського пана могла бути й
випадкова, але козаки з власного досвіду знали, що з неї мало не
завжди починалися прикрості (Зінаїда Тулуб, Людолови, I,
1957, 17);
// Перший-ліпший, який трапився, з'явився
де-небудь за збігом обставин. Тамара хвилювалася. Ця
людина знала її батька! Значить, не випадковий
полонений переховується у Йосипа Васильовича (Антон Хижняк,
Тамара, 1959, 33); У літню пору з Києва до Трипілля
їздили по Дніпру, а зимою треба було наймати візника
або користуватися випадковою підводою (Федір Бурлака, М.
Гонта, 1959, 13); — В любимій праці ти будеш творити, а у
вимушеній, випадковій, зостанешся ремісником! (Олесь Донченко,
V, 1957, 235);
// Який став ким-, чим-небудь
непередбачено, несподівано. Вона вже майже не слухала випадкового
співбесідника, думаючи про своє (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957,
32).
Випадкова куля — така, що влучила без попереднього
прицілювання. В одному з вікон виднілася кругла
дірочка — слід випадкової кулі (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956,
432); Випадкова куля.. розбила йому ногу (Юрій Яновський,
I, 1958, 166).
2. Не обумовлений якими-небудь закономірностями,
такий, що виник без певних причин. Під дубом потім
відбулися збори Колгоспників. Співали там пісні
Російські, українські і грузинські, І нам здалося це не
випадковим (Максим Рильський, I, 1956, 422); Наші досягнення в освоєнні
космосу не є випадковими, вони відображають
закономірний похід переможного комунізму (Літературна газета, 8.VIII
1961, 1);
// Який став ким-небудь, опинився десь без
належного на це права, без достатніх підстав. — Ви
забули, що начальник будівництва я, а не ви, товаришу
голова. А це може забути тільки випадкова в цьому
почесному званні людина (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 177); Я
подумала, що, певне, оця дівчина випадкова в цих стінах
(Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 98).
3. Який буває або трапляється іноді, непостійно, несистематично, час від часу. Майбородиха вже не знаходила й випадкової роботи для Галецької (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 286).
4. Який складається з різних, мало пов'язаних між собою частин, речей, зібраних без певного принципу. Краще було б, якби Ви самі намітили якийсь план, систему і відповідно до того теми [творів]. Тоді б видання такого роду не мали б характеру чогось випадкового, не зв'язаного одною ідеєю (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 217); Видно, з чужого плеча, куплене [пальто] за півціни в магазині випадкових речей (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 51).
5. філос. Який ґрунтується на випадковості (в 4 знач.).