ВИПА́ЛЮВАЧ, а, чол. Той, хто виготовляє або обробляє що-небудь способом випалювання. Тетяна шукає [газету]. І слухають її теслі, конюхи, випалювачі цегли (Микола Рудь, Гомін.., 1959, 91).
ВИПА́ЛЮВАЧ, а, чол. Той, хто виготовляє або обробляє що-небудь способом випалювання. Тетяна шукає [газету]. І слухають її теслі, конюхи, випалювачі цегли (Микола Рудь, Гомін.., 1959, 91).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 448.