Словник української мови

ВИПЛАЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИПЛАТИТИ, ачу, атиш, док., перех. і без додатка. Видавати плату за що-небудь. Сів за столик, виплачую гроші (Лесь Мартович, Тв., 1954, 216); Днями Брага зчепився з касиром, що привіз виплачувати зарплату (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 281); Приїздить [Герман] сюди з Дрогобича оглянути роботу і виплатити ріпникам (Іван Франко, V, 1951, 185); Ми спокійно забрали свої речі, виплатили гроші візникові й рушили до ґанку (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 66);
//  Повертати, сплачувати борг частинами або повністю. — Нічого, підождемо, — думає він [монопольщик], — аби проценти в свій час виплачував (Степан Васильченко, I, 1959, 66); Ті чотири десятини ще не його, це ще хомут на шиї, поки виплатять за них в банк! (Андрій Головко, II, 1957, 513).