ВИ́ПЛЕСК, у, чол.
1. Дія за значенням випліскувати і виплескати 1, 2. Він [Чубинський] помітив, як здригнулось лице Варвари, мов спокійна вода од виплеску риби (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 171); * Образно. Рік 1909-й був свідком нового виплеску каламутної реакції (Павло Тичина, III, 1957, 232).
2. Звук, утворений плесканням. За хвилину всі гармати з грюкотом і виплеском шубовтались і зникали під пінявими хвилями у ставку (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 54).