Словник української мови

ВИПОЛІ́СКУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ПОЛОСКАТИ, ощу, ощеш, док., перех. Полощучи у воді, остаточно очищати після прання. Біля ополонки стояла Зінька, виполіскуючи білизну (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 18);
//  Вимивати внутрішні стінки чого-небудь, збовтуючи воду. Я став виполіскувати склянку, дівчина теж підійшла до крана (Олекса Десняк, II, 1955, 406); — Геть, пусти! я кухоль виполощу (Панас Мирний, II, 1954, 226);
//  Полощучи, промивати водою або іншою рідиною (рот, горло). От схопивсь швиденько [Нечипір],.. а про те, що жінка наказувала, щоб рот виполоскав, йому і невтямки було (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 106).