в означеннях
Тлумачення, значення слова «випорскувати»:

ВИПОРСКУВАТИ, ую, уєш і ВИПОРСАТИ і рідко ВИПОРСКАТИ, аю, аєш, недок., ВИПОРСНУТИ, ну, неш, док.

1. неперех. Раптово випадати, вислизати з чого-небудь, звідкись. Важкі колоди й слизькі дошки випорскували з рук, падали в ковбані разом з людьми (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 305); Гребінчики випорсали з коси Мар'яни, жмакався капелюх з квітками (Степан Васильченко, I, 1959, 290); Чарка випорснула з онімілих Севиних пальців, брязнула об підлогу (Антон Хижняк, Невгамовна, 1961, 169);
//  Швидко вириватися, звільнятися. Несподівано випорснувши з цупких пальців свого мучителя, Іван відскакує геть і плачучи верещить (Петро Колесник, Терен.., 1959, 8); Жабі випорснула з моїх обіймів і закружляла метелицею по гладенькій зеленій мураві (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 48);
//  перен. Виходити з-під чийого-небудь впливу, залежності і т. ін. [Бичок:] Треба буде щось інше удіяти, щоб часом він [Мартин] не випорснув з моїх рук (Марко Кропивницький, I, 1958, 445); Та й цю дочку, Одарку, якось не догледів; за балощами дитячими випорснула з-під батьківського впливу (Іван Ле, Ю. Кудря, 1956, 16).

2. неперех. Швидко вибігати, виїжджати звідки-небудь, з чогось або з'являтися десь. З гурту випорснув смуглявий юнак (Іван Ле, Мої листи, 1945, 96); Механік-водій [танка] давав повний вперед, збиваючи полум'я зустрічним вітром і надіючись випорснути з вогняного мішка (Олесь Гончар, III, 1959, 279); Ворона міцним ударом занурила в луговину товстий дзьоб, а біля нього випорснуло кілька джмелів (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 539).

3. перех., фізл. Вивергати що-небудь з себе.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 458.

Коментарі (0)