в означеннях
Тлумачення, значення слова «виповнювати»:

ВИПОВНЮВАТИ, юю, юєш і ВИПОВНЯТИ, яю, яєш, недок., ВИПОВНИТИ, ню, ниш, док., перех.

1. Накладаючи, наливаючи і т. ін., робити що-небудь цілком заповненим; наповнювати. Амфіон.. умощує те каміння, сполучує його і виводить мур, залатуючи виломи, виповнюючи прогалини (Леся Українка, I, 1951, 445); Дощ миттю виповнював заглибину, розмивав її дужче й дужче (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 351); Поклав [староста] перед собою шапку та почав туди викладати сухарі. Тільки тоді, коли виповнив шапку, зав'язав торбу (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 163); Гірська ріка Стрий після злив чистими водами виповнила береги (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 143);
//  Займати або насичувати собою що-небудь повністю: заповнювати. З чорної кузні нісся пекельний стукіт і виповняв повітря (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 124); Дим виповнював кімнату до стелі (Григорій Епік, Тв., 1958, 273); Вода не встигла навіть виповнити прорубані канавки, як уже все було закінчено (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 327); Якийсь особливо ласкавий вітер повіяв в обличчя, і Мишуня відчув, що легені його виповнило п'янке степове повітря (Юрій Яновський, II, 1954, 142).

2. діал. Виконувати що-небудь. Вони .. виповнювали розпорядження молодого провідника (Іван Франко, VI, 1951, 11); Татове я виповняю бажання (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 111); І він трохи стих, міркуючи, як би виповнити свій замір (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 442).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 456.

Коментарі (0)