в означеннях
Тлумачення, значення слова «виповзати»:

ВИ́ПОВЗАТИ, аю, аєш, док., перех.

1. Повзаючи, облазити що-небудь.

2. Домогтися чого-небудь, повзаючи перед кимсь. [Кіндрат Антонович:] Панам подобається, щоб перед ними повзали навколішках.. Повзав і я перед вами, ну і виповзав... (Марко Кропивницький, II, 1958, 281).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 456.

Коментарі (0)

ВИПОВЗА́ТИ, аю, аєш, недок., ВИПОВЗТИ, зе, зеш; мин. ч. виповз, ла, ло; док.

1. Повзучи, вибиратися звідки-небудь кудись. Дедалі частіше з окопу виповзали бійці, волочачи за собою тяжко поранених (Іван Ле, Право.., 1957, 124); Легенько-легенько я виповз із-під кожуха (Іван Франко, II, 1950, 24); Михайло виповз із кущів і поволі почвалав між деревами (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 40); Лукині вистачило сил виповзти з дитиною за поріг. В хаті клуботало полум'я (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 327).

2. перен. Повільно рухаючись, виїжджати, виходити і т. ін. звідки-небудь, кудись. З-за пагорба виповзають один за одним трактори (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 327); Сани проїхали полем, пірнули в яр, повільно виповзли на високий, вкритий снігом, пагорок (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 252);
//  Повільно рухаючись, з'являтися звідки-небудь, поширюватися десь. Дим застилав вулиці, далеко виповзав у море (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 115); Почало вже смеркатись, коли з-за пагорба повільно виповзла важка, чорна хмара (Олесь Донченко, III, 1956, 140).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 456.

Коментарі (0)