в означеннях
Тлумачення, значення слова «виправа»:

ВИ́ПРА́ВА, и, жін., заст.

1. Те саме, що виправлення.

2. Відправлення, вирядження кого-небудь кудись. Прийшла моя виправа До краю іншого (Микола Зеров, Вибр., 1966, 486); — Геть мені з очей, бо матимеш таку виправу, що через поріг сторчака летітимеш (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 329);
//  Похід. Вони [повстанці] стоять за негайну виправу по козачий хліб за Тегинею (Іван Ле, Україна, 1940, 120).

3. рідко. Те саме, що загін. Виправа козацька рушила з міста за Остапом (Марко Вовчок, I, 1955, 332).

4. Посаг. А в покоях шість сестер Ганниних, готуючи сестрі виправу, перегукувались з наймичками (Нечуй-Левицький, I, 1956, 138); Ось шили ми недавно виправу для однієї купецької дочки (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 372).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 458.

Коментарі (0)