в означеннях
Тлумачення, значення слова «виправдання»:

ВИ́ПРАВДАННЯ, я, сер.

1. Дія за значенням виправдати і виправдатися. — Стривай, я не скінчив. Ти хочеш виправдуватись? Так? Ніяких виправдань (Олесь Донченко, I, 1956, 433); Він ще раз винувато посміхнувся, ніби завинив перед Осадчим, і тепер не знав, як виправдатись. Та Осадчий і не чекав виправдання (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 127).

2. Те, чим можна виправдати, вибачити кого-, що-небудь. Наодинці з своїми думками він безжально судив себе і не знаходив виправдання своїм вчинкам: три роки обманював Лесю (Антон Хижняк, Невгамовна, 1961, 183); Гнат Яворський дуже хотів щось сказати в своє виправдання про труднощі перших днів (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 164); Жалість, яку відчув [Бронко] до Стахи, підказала і виправдання для неї: фальш не притаманна її натурі, а скористалася вона нею, як оборонною зброєю (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 397).

3. Вирок суду, в якому стверджується невинність підсудного.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 458.

Коментарі (0)