ВИПРАВДОВУВАТИСЯ і ВИПРАВДУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВИПРАВДАТИСЯ, аюся, аєшся, док.
1. Доводити свою правоту, невинність. Оксен знав, що.. всі ті люди, яким він вказав на неполадки, замість того, щоб виправити їх і не допускати надалі, будуть виправдовуватися і присягатися, що вони в тому не винні (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 27); Добре, щосьте мені по щирості написали про Вашу уразу проти мене: так завжди і краще і справедливіше, бо дає можливість обвинуваченому виправдатись (Леся Українка, V, 1956, 353); Шурубак водив сонними очима, намагався виправдатися: — Тут моєї вини хіба що на двадцять процентів (Олесь Донченко, I, 1956, 452).
2. тільки недок. Пояснювати свої вчинки, дії, наводити причини, які дають можливість, дозволяють вибачити. — Та ми, Василію Йвановичу, читаємо так собі, з нудьги, — виправдувались люди, — аби чимось час загаяти (Степан Васильченко, I, 1959, 69); Голуб почав виправдуватись скрутою з кормами, але Бачура не слухав його (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 165); Виправдувався господар, що нічим гостей частувати (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 523).
3. Виявлятися правильним, таким, що справджує, підтверджує що-небудь. Я сховався. Але розрахунок мій був точний. Він цілком виправдався. Отець Олександер з цікавістю посунув руку за грубу, намацав мою голову і витяг мене за чуба на світ (Іван Микитенко, Кадильниця, 1959, 17).