ВИПРА́ВНО-ТРУДОВИ́Й, а, е. Признач. для перевиховання, виправлення порушника громадською порядку, злочинця за допомогою праці. — Як ти байдуже, безсердечно віддаєш однокласника, нашого товариша до виправно-трудового табору (Олесь Донченко, V, 1957, 367).