ВИ́ПРЯДЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до випрясти. Кольнула у пучки суха костриця і забриніла в прослиненій нитці, бо ж кожен починок не тільки пальцями випрядений, а й устами змочений (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 141).
ВИ́ПРЯДЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до випрясти. Кольнула у пучки суха костриця і забриніла в прослиненій нитці, бо ж кожен починок не тільки пальцями випрядений, а й устами змочений (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 141).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 464.