в означеннях
Тлумачення, значення слова «випивати»:

ВИПИВАТИ, аю, аєш, недок., ВИПИТИ, п'ю, п'єш; наказ. сп. випий; док.

1. перех. Пити яку-небудь рідину без залишку або певну кількість її. Батько випиває чарку горілки, закусує і береться до нової роботи (Іван Франко, IV, 1950, 193); — Оксен, хвала здоров'ю, натщесерце цілий глек [молока] випиває та й нічого, а ви кухлика не подужаєте? (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 103); Випивали терницю, їли рибку плотвицю (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 93); Випий трошки сього зілля — Все лихо загоїть (Тарас Шевченко, I, 1951, 52); Було там усього і поїсти, і попити, так те все вже випили і виїли, а пити ще хочеться (Панас Мирний, V, 1955, 325);  * Образно. Квітки боятимуться струхнути її [росу] з себе, вони ..покірно хилитимуться, ждучи сонця, щоб випило воно ті важкі краплі (Гнат Хоткевич, I, 1966, 131).
Випити гірку [чашу] див. гіркий.

2. неперех. Вживати алкогольні напої, мати схильність до них Василь часами випивав, часами бив жінку (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 111);
//  Проводити час в товаристві з ким-небудь, п'ючи алкогольні напої. А там чоловіки, жінки випивають, закусують, щастя-здоров'я молодим посилають (Архип Тесленко, Вибр., 1950, 80); — Тепер беріть що-небудь.. Як хтось наскочить — дядьки випивають у мене і все чин чином… (Михайло Стельмах, I, 1962, 195);
//  за кого — що. Пити вино, горілку і т. ін., проголошуючи тости. Ой, вип'ємо за дівчину, За дівчину вродливую. Весну мою щасливую (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 58); Коли вже випити. — так що ж, — за молодість свою, За комсомольський наш квиток, прострелений в бою! (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 174);
//  Бути в нетверезому стані. Вона любила, як батько говорив вільно й весело, хоч се бувало тільки тоді, коли він випивав (Леся Українка, III, 1952, 668); [Маша:] Ви часом, Микито Сидоровичу, не випили сьогодні? (Іван Микитенко, I, 1957, 228).

3. перех. Висмоктувати, витягати з чого-небудь. Ой, да ви, комарики мої, да гей!.. За що, про що Ой, да ви кусаєте мене?.. Кров гарячу Ой, да випиваєте з мене (Українські народні ліричні пісні, 1958, 249); Споконвіку Прометея Там орел карає, Щодень божий довбе ребра Й серце розбиває. Розбиває, та не вип'є Живущої крові (Тарас Шевченко, I, 1951, 325);  * Образно. Дні видались жаркі, посушливі, гарячі. Сухі вітри випивали останню вологу з ґрунту (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 180).
Випивати (випити) кров — дуже знесилювати, змучувати. «Рахіра — або земля!» Се випивало його кров і виводило з рівноваги (Ольга Кобилянська, II, 1956, 167); — Багачі! фабриканти! Зробили з мене каліку, а тоді і нагнали. Забрали силу, випили кров, та й став непотрібний (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 50); Випивати (випити) очі, нар.-поет. — викльовувати очі. Яструби з орлами випивали очі (Словник Грінченка); Кому спало б на думку шукати живу людину тут [в горах], на краю світу? Хіба що голодні орли прилетіли б випити йому [Козакову] очі (Олесь Гончар, I, 1954, 99).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 450.

Коментарі (0)