ВИРІША́ЛЬНИЙ, а, е. Найважливіший, головний,
який має основне значення. Роман уперше за п'ятдесят
років життя до кінця зрозумів, що в перемозі сьогодні
заховане життя, весь його вирішальний зміст (Олександр Довженко,
I, 1958, 345); В ряді вирішальних галузей науки і техніки
наша країна вже міцно займає перше місце в світі (Літературна газета, 25.IV 1961, 1);
// Який визначає дальший хід
чого-небудь. Ішлося до вирішального бою, лаштувалося
князівське військо круг Костянтинова (Іван Ле, Наливайко,
1957, 48); Як добре, що на цей час, коли почалися
вирішальні битви за долю світу, він [Андрій] встиг вирости
і стати діючою силою в цій боротьбі (Олекса Гуреїв, Новели,
1951, 73);
// Від якого залежить остаточне вирішення.
Відбувається перша, мабуть, в історії села сходка, на
якій вирішальний голос належить повсталій трудовій
масі (Нов., Поезія.., 1956, 86); Наближалась вирішальна
хвилина (Микола Трублаїні, II, 1955, 258).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 471.