Словник української мови

ВИРІША́ЛЬНИЙ, а, е. Найважливіший, головний, який має основне значення. Роман уперше за п'ятдесят років життя до кінця зрозумів, що в перемозі сьогодні заховане життя, весь його вирішальний зміст (Олександр Довженко, I, 1958, 345); В ряді вирішальних галузей науки і техніки наша країна вже міцно займає перше місце в світі (Літературна газета, 25.IV 1961, 1);
//  Який визначає дальший хід чого-небудь. Ішлося до вирішального бою, лаштувалося князівське військо круг Костянтинова (Іван Ле, Наливайко, 1957, 48); Як добре, що на цей час, коли почалися вирішальні битви за долю світу, він [Андрій] встиг вирости і стати діючою силою в цій боротьбі (Олекса Гуреїв, Новели, 1951, 73);
//  Від якого залежить остаточне вирішення. Відбувається перша, мабуть, в історії села сходка, на якій вирішальний голос належить повсталій трудовій масі (Нов., Поезія.., 1956, 86); Наближалась вирішальна хвилина (Микола Трублаїні, II, 1955, 258).