в означеннях
Тлумачення, значення слова «вирішувати»:

ВИРІШУВАТИ, ую, уєш і рідко ВИРІШАТИ, аю, аєш, недок., ВИРІШИТИ, шу, шиш, док., перех.

1. з інфін. або підрядним додатковим. Роздумуючи, обмірковуючи, доходити до якого-небудь висновку. Килигей похмуро оглядав офіцера, ніби вирішував, що з ним робити (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 369); Він вирішив більше погляду їй не подарувати, думкою за неї більше не згадати (Марко Вовчок, Вибр., 1946, 174); Стояла спека. І ми вирішили знову йти в ліс до свого улюбленого місця на річці (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 56); Вирішили, що Лодиженко говоритиме російською мовою, а за переклад брався сам Юсуп (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 229).

2. Знаходити яку-небудь відповідь, розв'язувати питання. Коли б батько сам був спроможний вирішувати це питання, він, безперечно, призначив би Катерині найбільшу суму (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 104); Майже в кожному питанні, яке йому доводилось вирішити, він убачав якусь проблему (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 69); Сподіваюся, що Ви вирішите це питання до свого приїзду до Чернігова (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 437);
//  Доводити до певного результату яку-небудь дію, стан і т. ін. Інколи в умовах конспірації одна хвилина вирішує успіх чи провал операції (Юрій Смолич, Світанок.., 1953, 378); Два дні тривав бій, несподіванка вирішила справу (Юрій Яновський, II, 1954, 111);
//  Виконувати, здійснювати побудову, розміщення, добір і т. ін. чого-небудь певним способом. Типи цих будинків і планувальний ансамбль треба вирішувати так, щоб сільські центри набули нових рис сучасного міста (Олександр Довженко, III, 1960, 91).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 472.

Коментарі (0)