в означеннях
Тлумачення, значення слова «вирівнювати»:

ВИРІВНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИРІВНЯТИ, яю, яєш, док., перех.

1. Робити що-небудь рівним, без заглибин, виступів і т. ін. Засипають [чабани] багнюку довкола ринви сухою землею, вирівнюють, бо вівці але яму вирили на тій місцині, де був колись горбик (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 61); Але що далі він вирівнював доверху пащу [штрека рудні], то впертіше піддавалася порода (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 196); Взявши виварку на верстат, він [майстер] сяк-так вирівняв її (Іван Микитенко, II, 1957, 475);
//  Робити прямим, випрямляти, розправляти що-небудь зігнуте. Він взяв камінь і почав вирівнювати цвяшки (Юрій Смолич, Ми разом.., 1950, 19); Пан Хоцінський надувся, вирівняв спину, щоб наддати собі більше поваги (Нечуй-Левицький, I, 1956, 137);
//  Робити рівномірним. Водій переключає швидкість, вирівнює хід, проїздить ще трохи й потрапляє на початок бруківки (Юрій Яновський, II, 1954, 199).

2. тільки док. Зробити рівним по вертикалі або горизонталі положення кого-, чого-небудь. За якусь хвилину Валерій відчув, що може вирівняти машину (Олександр Ільченко, Звич. хлопець, 1947, 100); Василь вирівняв літака недалеко від землі (Вадим Собко, Зор. крила, 1950, 265).

3. Розміщати, ставити по прямій лінії (ряд, колону і т. ін.). Побачивши моряків, народні ополченці підтяглися, вирівняли ряди і ще гучніше вдарили ногами об землю... (Дмитро Ткач, Крута хвиля, 1956, 98).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 469.

Коментарі (0)