ВИРІВНЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ВИРІВНЯТИСЯ, яюся, яєшся, док.
1. Ставати рівним (про
поверхню чого-небудь). Бік гори вирівнявся і знов заріс
травою (Нечуй-Левицький, II, 1956, 382); І Набувати прямого
положення; розправлятися. На його видовжене .. обличчя
лягає тінь самолюбства, вирівнюються лінії підібраного
рота (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 49); Найкраще стрибав
Іван Карпов. Він то перекидався в повітрі, то летів
клубочком і тільки перед самою водою вирівнювався, як
струна (Дмитро Ткач, Гриць.., 1955, 11); Дівчина немов
готувалася до цього; сама вийшла на середину класу,
вирівнялася і збиралася одповідати на всякі запитання
(Степан Васильченко, I, 1959, 152);
// Ставати рівномірним. Після
пункції хлопчику Василькові стало краще. Він заснув,
дихав спокійно, пульс вирівнювався (Олександр Копиленко, Земля.., 1957,
102);
// перен. Поступово позбавлятися хиб, вад. Колгосп
після довголітнього відставання і хронічних проривів
вирівнювався (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 287); А згодом
і вимова вирівнялася. Вирішили — з контузії
пошкоджено вимову (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 38).
2. Набувати прямого вертикального або горизонтального положення. Ніна стрибнула в човен, він похитнувся і знову вирівнявся (Вадим Собко, Стадіон, 1954, 347); Потім літак вирівнявся і погнався за найближчим до нього бомбардувальником (Дмитро Ткач, Моряки, 1948, 33).
3. Розміщатися, ставати по прямій лінії (у рядах, колонах і т. ін.). Полки й батальйони дивізії тим часом вирівнювалися, щоб вийти знов у степ, на нові рубежі могутнього наступу (Ле і Левада, Південний захід, 1950, 431).
4. Ставати струнким. Вибігла Ганна з хати і не пізнала свого сина Івася. Він виріс, вирівнявсь! (Нечуй-Левицький, I, 1956, 104); — Вернешся, а вона [дівчина] ще краща стала, вирівнялась, як біла тополя, тільки вже не твоя, а другому досталась... (Олекса Стороженко, I, 1957, 339).