в означеннях
Тлумачення, значення слова «вирячувати»:

ВИРЯЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИРЯЧИТИ, чу, чиш, док., перех., розм. Широко розкривати очі від здивування, люті і т. ін. Він [сурмач] усе грав та грав, надимаючи щоки.. та вирячивши очі так, що, здавалось, вони ось-ось вискочать з лоба (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 232); Петро Губа аж очі вирячив від здивування (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 704);
//  на кого — що. Широко розкривши очі, дивитися на кого-, що-небудь. Вона випросталась на ввесь свій зріст і вирячила на діда свої здивовані чорні очі (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 220); Лук'ян навіть не крикнув. Він тільки вирячив на солдатку очі, в яких застигло надзвичайне здивування і тваринний переляк (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 186).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 478.

Коментарі (0)