в означеннях
Тлумачення, значення слова «виряджати»:

ВИРЯДЖАТИ, аю, аєш, недок., ВИРЯДИТИ, джу, диш, док., перех.

1. Гарно, пишно вбирати, причепурювати кого-небудь або одягати в незвичний одяг. [Світилки і свашки:] На нас сорочки з китайки. Нас мати виряджала, З скрині сорочку давала (Нечуй-Левицький, II, 1956, 426); На другий день рано вирядив Милош свого побратима арнаутом [албанцем] і відправив його (Іван Франко, XVI, 1955, 18).

2. Споряджаючи, забезпечуючи потрібним для дороги, відправляти кого-, що-небудь звідкись, кудись. Виряджаючи з дому Настю, Балабушиха гірко плакала (Нечуй-Левицький, III, 1956, 251); [Мальванов:] Та де ти пропадав, негідний, цілих три дні? Треба експедицію виряджати, а він десь ганяє... (Іван Кочерга, II, 1956, 31); А тут ще недостатки та нужда гіркая, що ні з чим і вирядити: ні сорочечки, ні одежинки годящої (Марко Вовчок, I, 1955, 33); — П'ять карбованців зідрав... Живцем зідрав... Останні зідрав... Казав, запишу... на казенний кошт вирядять (Панас Мирний, I, 1949, 294); Вирядили кілька підвод на болота до стогів (Микола Шеремет, В партиз. загонах, 1947, 108).

3. Проводжати кого-небудь при від'їзді кудись. Біля вагонів, чекаючи паровозного гудка, товпилися ті, хто виряджав рідних, друзів, знайомих (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 281); Повість розповідала про молоду дівчину, що вирядила свого милого на фронт (Яків Качура, Вибр., 1947, 145).

4. розм. Проганяти, випроваджувати кого-небудь, примушувати піти звідкись. Він гнівно брязкає по столу кулаком, ладен вирядити сина з хати (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 305); Храпков ладен був мовчати до завтра й мовчки, без єдиного слова вирядити з кімнати цього небажаного йому відвідувача (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 416).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 478.

Коментарі (0)