в означеннях
Тлумачення, значення слова «вирок»:

ВИ́РОК, у, чол.

1. юр. Рішення суду про винність або невинність підсудного. Даремне було б намагання описати радість підсудних з приводу цього вироку (Іван Франко, VI, 1951, 280); Поля, вислухавши вирок, знепритомніла (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 210);
//  перен. Чиє-небудь рішення про покарання когось. [Річард:] Навіщо се ти кажеш? Я ж вигнаний за вироком громади (Леся Українка, III, 1952, 104); І в глибокому підпіллі, вірний клятві бойовій, тут виносить [штаб гвардійців] чорній силі невблаганний вирок свій (Микола Упеник, Вітчизна миру, 1951, 31).
Виправдувальний вирок — рішення суду, яке ухвалюється при встановленні невинності підсудного; Обвинувальний вирок — рішення суду, яке ухвалюється при встановленні вини підсудного; Смертний вирок — обвинувальний вирок із засудженням підсудного до страти.

2. перен. Категоричне рішення про що-небудь, оцінка чогось, авторитетна думка про щось. — Буде з тебе й старої [спідниці], навчися-но перше робити, — дала вирок мати і на тому скінчилося (Леся Українка, III, 1952, 640); Шановний, дорогий академіку! Прочитайте і винесіть вирок (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 218).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 475.

Коментарі (0)

ВИРО́К, рка, чол. Зменш. до вир. Рибка, почувши волю.., зникла в глибині. Тільки невеличкий, мов гніздечко, вирок сколихнувся за нею (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 108); Потічок був невеличкий, але що плив звільна, то й багато в нім було.. глибоких і тихих вирків (Іван Франко, III, 1950, 51).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 475.

Коментарі (0)