в означеннях
Тлумачення, значення слова «вирубувати»:

ВИРУ́БУВАТИ, ую, уєш і ВИРУБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́РУБАТИ, аю, аєш, док., перех.

1. Рубаючи, звалювати з кореня все на якій-небудь ділянці (кущі, дерева, ліс і т. ін.). — Кажуть, слабість якась завелась у винограді, чи що, от вони й вирубують кущі та палять їх (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 191); Семен взяв у Горпини лопату й почав енергійно вирубувати кропиву (Юрій Яновський, II, 1958, 354); Зробіте ласку, дядечку, велику, Не жалуйте дерев старих, Візьміть та вирубайте їх (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 112); Давня-прадавня легенда розповідає, що колись тут був великий ліс, та з часом його вирубали зайшлі люди — чужинці (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 6);
//  Зрубувати, обравши серед інших за якими-небудь ознаками. От баба й просить діда: — Поїдь, діду, в ліс, вирубай там мені деревинку та зробимо колисочку (Українські народні казки, легенди.., 1957, 198).

2. Рубаючи, виймати, видобувати що-небудь.  * Образно. Сказаного й сокирою не вирубаєш (Номис, 1864, № 12870).

3. Рубаючи, надавати чому-небудь певної форми; виготовляти, висікати. В лещатах вирубують з листового матеріалу різні заготовки виробів (Практикум з машинознавства, 1957, 46); На мармурових брилах вирубував він обрис Титанів, що рвонулись до вилому із тьми (Микола Бажан, італ. зустрічі, 1961, 11);
//  Рубаючи, утворювати заглибину в чому-небудь твердому. Падь була невелика. Наче якийсь велетень сокирою вирубав її в горах, але не спромігся прорубати гору наскрізь (Микола Трублаїні, I, 1955, 93).

4. Рубаючи, вбивати, знищувати всіх або багатьох. Інший б'ється й рубається, не відступаючи, як мур, поки або впаде, або чисто коло себе вирубає (Марко Вовчок, I, 1955, 333); — Він радив тухольській громаді не спиняти монголів перед тісниною, але впустити їх у кітловину. Тут можна їх обступити і вирубати до останнього (Іван Франко, VI, 1951, 92).

5. гірн. Видобувати вугілля, руду. [Хмара:] Риндін за одну зміну при мені зробив повний цикл по всій лаві і вирубав сто двадцять шість тонн, при нормі вісім і дві десятих (Олександр Корнійчук, II, 1955, 159).
Вирубати по-українськи (або іншою мовою), заст. — говорити з підкресленою старанністю українською (або іншою) мовою. А старий пан так і вирубає по-українськи, так і підсипається горошком [до запорожців] (Данило Мордовець, I, 1958, 120).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 476.

Коментарі (0)