в означеннях
Тлумачення, значення слова «виринати»:

ВИРИНА́ТИ, аю, аєш, недок., ВИ́РИНУТИ і ВИ́РНУТИ, ну, неш, док.

1. Пірнувши, занурившись у воду, випливати на поверхню. Лебідь приплив до них і почав пірнати в воду: то пірнає, то виринає (Нечуй-Левицький, III, 1956, 290); Чомга раптом пірнула і опинилась біля дітей .. і всі троє потонули в воді, проте зразу ж виринули (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 413); Кругла річ виринула з води (Юрій Яновський, II, 1954, 94); Левко, доповзши до річки, кинувся з головою в хвилі, на мить вирнув. Почулись постріли, і він знову зник під водою... (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 349).

2. перен. Раптово, несподівано з'являтися. Виринають з темноти вогники, мигтять веселенько (Леся Українка, III, 1952, 473); Старшина на конях виринала то тут, то там з диму і покрикувала (Осип Маковей, Вибр., 1956, 497); Ось місяць вже, срібний та круглий, вирнув з-за скелі і став серед неба (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 174); Поїзд ішов на південь. Довга червона валка вагонів виринула з-за невеличкого узлісся (Олесь Донченко, I, 1956, 479); З-за рогу виринули дві жіночі постаті (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 374).
Як (наче, немов і т. ін.) з-під (із) землі виринути див. земля.

3. діал. Витікати (про джерело). Ой у городі криниченька одна, да виринає холодная вода (Словник Грінченка).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 469.

Коментарі (1)